Простатит: як розпізнати хворобу

Запалення передміхурової залози – одна з головних урологічних проблем у чоловіків віком до 50 років. Від десяти до дванадцяти відсотків усіх чоловіків хоча б раз у житті відчували симптоми простатиту. Хвороба може протікати в гострій та хронічній формі, від чого безпосередньо залежать її ознаки та симптоми.

Що таке простатит

Простатит - термін, що означає запалення передміхурової залози.Передміхурова залоза, або простата, є органом репродуктивної системи чоловіка. Її нормальні розміри не перевищують за величиною волоський горіх. Розташована заліза під сечовим міхуром перед прямою кишкою. Простата оточує уретру, трубку, через яку сеча та сперма виходять із організму. Її основна функція - вироблення секрету (простатичного соку), що підтримує життєдіяльність сперматозоїдів після еякуляції.

Запальний процес у передміхуровій залозі буває викликаний інфекцією, а також іншими різними причинами.

Види та перші ознаки захворювання

Перші ознаки та подальша симптоматика залежатимуть від виду простатиту. Усього клініцисти виділяють 4 різновиди.

1. Гострий бактеріальний простатит: викликаний бактеріальною інфекцією, як правило, має раптовий початок, який може нагадувати симптоми грипу. Це найменш поширений із чотирьох видів простатиту.
2. Хронічний бактеріальний простатит: характеризується рецидивуючими бактеріальними інфекціями передміхурової залози. Між атаками симптоми можуть бути незначними або зовсім відсутніми, тому буває складно успішно лікувати.
3. Хронічний простатит / синдром хронічного тазового болю: більшість випадків простатиту відносяться до цієї категорії, одночасно цей вид є найменш зрозумілим. Його можна охарактеризувати як запальний або незапальний, залежно від наявності або відсутності провідних боротьбу з інфекцією клітин - антитіл у сечі, спермі та секреті простати. Часто неможливо визначити єдину конкретну причину. Симптоми можуть з'являтися, то зникати, або залишатися млявими.
4. Безсимптомний запальний простатит: це захворювання часто діагностується випадково під час лікування безпліддя або раку передміхурової залози. Особи з цією формою простатиту не мали скарг на симптоми чи дискомфорт, проте аналізи показують у них присутність інфекційних клітин у секреті простати.

Основні симптоми

Симптоми, пов'язані з простатитом, можуть змінюватись в залежності від основної причини хвороби.Загальні ознаки, що поступово наростають, включають:

• біль або печіння при сечовипусканні (дизурія);
• труднощі сечовипускання, наприклад, у вигляді тонкого струменя сечі або млявого переривчастого процесу;
• часте сечовипускання, особливо вночі (ноктурія - походи в туалет більше 2 разів за ніч);
• термінові позиви мочитися.

Важливою ознакою вважається біль, який може виникати або іррадіювати в різній області нижньої частини тулуба. Вона може бути:

• у прямій кишці (ректальній), іноді поєднується із запором;
• у животі та/або в попереку;
• у промежині - між мошонкою та прямою кишкою.

Нерідко пацієнти відзначають дискомфорт у ділянці статевого члена, яєчок. Характерна болісна еякуляція, а, крім того, простатит може супроводжуватися сексуальною дисфункцією.

Стрімкий і важкий початок зазвичай притаманний гострій бактеріальній формі, яка відрізняється додатковим симптомокомплексом, подібним до того, що виникає під час вірусу грипу.Це:

• лихоманка та озноб;
• загальне нездужання та ломота в тілі;
• збільшені лімфовузли;
• біль в горлі.

Якщо хворий ігнорує перші ознаки захворювання та не звертається за допомогою до уролога-андролога, то бувають небезпечні випадки гнійних ускладнень. Гострий інфекційний простатит може перерости у важку форму патології, коли тканина передміхурової залози покривається гнійничками або абсцесами. До симптоматики приєднуються такі ознаки:

• каламутна сеча чи наявність крові в урині;
• виділення із сечівника;
• поганий запах сечі та виділень.

При виявленні початкових ознак запалення, чоловік повинен негайно звернутися до лікаря для подальшої діагностики.

Методи діагностики

Простатит зазвичай діагностується шляхом лабораторних досліджень зразка сечі та огляду урологом передміхурової залози.Цей огляд включає пальпаторне обстеження простати через пряму кишку для вивчення її аномалій. Іноді лікар збирає та перевіряє зразок секрету передміхурової залози. Для отримання уролог масажує залозу під час ректального дослідження. Оскільки існує побоювання, що процедура може випустити бактерії у кровотік, цей тест протипоказаний у випадках гострого бактеріального простатиту.

А також уролог вимірює температуру тіла в пахвовій западині та ректально, порівнюючи потім отримані результати. Під час гострого простатиту температура в задньому проході відрізнятиметься у велику сторону приблизно на 0, 5 градуса.

Лабораторні аналізи

Лабораторні аналізи, які можуть бути призначені, включають:

• клінічний аналіз крові та сечі;
• бактеріоскопія та посів осаду сечі та секрету простати – дослідження зразків під мікроскопом на наявність бактерій;
• мазок відокремлюваного з сечівника (якщо виділення присутні);
• визначення рівня простатичного специфічного антигену (ПСА).

Якщо клінічний аналіз крові покаже підвищений рівень лейкоцитів (від 10–12 у полі зору), це засвідчуватиме наявність запалення. Для гострого інфекційного простатиту характерне підвищення нейтрофілів – різновиду лейкоцитів, основною функцією яких є знищення хвороботворних бактерій. Спостерігається зниження рівня еозинофілів (нижче 1% від усіх лейкоцитів) — іншої групи лейкоцитів, яка відповідає за захист організму від білків чужорідного походження. Реакція осідання еритроцитів, чи червоних кров'яних тілець, — ще одне показник загальноклінічного аналізу крові — також свідчить про наявність патологічного процесу у організмі, якщо його величина перевищує 10 мм/ч. Швидкість осідання цих клітин крові зростає із збільшенням концентрації у плазмі крові маркерів запального процесу: білків фібриногену та імуноглобулінів, а також C-реактивного білка.

Бактеріоскопія осаду сечі та секрету передміхурової залози вкаже на наявність та кількість патологічних мікроорганізмів у цих біологічних рідинах, а завдяки посіву на чутливість до антибіотиків буде встановлений вид бактерій для подальшого підбору лікування. Мікроорганізм-збудник може бути визначений у тому числі шляхом взяття мікроскопічного вивчення мазка виділень з уретри.

Тест на простатичний специфічний антиген - це скринінгове дослідження у вигляді внутрішньовенного аналізу крові на білок, який виробляється виключно клітинами простати. Норма білка залежить від віку чоловіка та коливається від 2, 5 нг/мл для віку 41–50 років до 6, 5 нг/мл у чоловіків віком від 70 років. Зростання рівня цього білка вище за вікову норму означає необхідність проведення біопсії — аналізу тканин на онкологію. Однак перевищення норми вмісту білка може спостерігатися також через запалення передміхурової залози.

Рівень ПСА може трохи підвищуватися також при доброякісному збільшенні (аденомі) простати та в результаті інфекцій сечових шляхів.

Вікові норми ПСА - таблиця

Вікова категорія	Норма ПСА
Молодше 40 років	менше 2, 5 нг/мл
40-49 років	2, 5 нг/мл
50-59 років	3, 5 нг/мл
60-69 років	4, 5 нг/мл
Старше 70 років	6, 5 нг/мл

Інструментальні дослідження

Оскільки жоден із тестів чи аналізів окремо не дає повної гарантії правильної постановки діагнозу, то в рамках комплексної діагностики можуть бути застосовані й інші методи – інструментальні. До них відносять:

1. Уродинамічне дослідження сечового міхура- Комплексний інструментальний метод з використанням спеціальної апаратури дозволяє встановити, чи до кінця випорожнюється сечовий міхур, швидкість потоку сечі, тиск усередині міхура та уретри, а також оцінити вплив простатиту на нормальні показники сечовипускання. Дане дослідження рекомендують людям з хронічними проблемами сечовипускання: переривчастим або тонким струменем, нетриманням, частими позивами та ін. Воно також показано пацієнтам із затяжним запаленням передміхурової залози, особливо коли стандартна терапія виявляється недієвою. Перед обстеженням пацієнта в горизонтальному положенні вводять в уретру спеціальний катетер-датчик, який також приєднують до вимірювальної апаратури. Далі йому пропонують випити певну кількість чистої води, фіксуючи одночасно виникнення відчуття заповненості міхура, перші позиви помочитися, наявність підтікань сечі і т. д. апаратури, що провадить необхідні виміри. Процедура складається з кількох етапів, кожен із яких займає близько півгодини. Результати уродинамічного дослідження видаються пацієнту відразу після закінчення.

2. Ультразвукова візуалізація (УЗД)метод використовують як діагностику вже наявних порушень, а також він показаний чоловікам після 45 років щорічно як профілактика простатиту та інших захворювань залози. Дослідження проводять вранці натщесерце за допомогою апарату УЗД через передню черевну стінку при наповненому чистою водою сечовому міхурі, а також шляхом введення спеціального датчика на 5-7 см углиб прямої кишки (ректальний спосіб) або через уретру. Процедура абсолютно безпечна і дозволяє визначити контур, розміри та стан окремих ділянок передміхурової залози. Об'єм здорової простати дорівнює приблизно 20-25 см³. Максимальні довжина, ширина та товщина становлять 3, 5 см, 4 см та 2 см відповідно.
3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ)метод дозволяє детально вивчити структуру, щільність, стан і навіть кровотік простати, іноді для кращого огляду додатково вводять контрастну речовину внутрішньовенно. Обстеження проводять також диференціювання простатиту від онкології. Апарат МРТ є великим циліндром, оточеним магнітом, всередину якого, як у тунель, заїжджає медичний стіл з пацієнтом. Людина повинна одягнути вільний одяг без металевої фурнітури та утриматися від важкої їжі за 10–12 годин до процедури. Перед проведенням обстеження обов'язково потрібно зняти годинник, прикраси, будь-які інші предмети з металу. За наявності в тілі пацієнта імплантів, що містять метал, а також кардіопристрій, діагностичний метод МРТ протипоказаний. Для проведення процедури найчастіше застосовують трансректальний датчик (хоча можна і без нього), попередньо за допомогою клізми очистивши пряму кишку. Медсестра вводить датчик та фіксує його спеціальною одноразовою манжетою. Протягом усього часу проведення обстеження, а це близько 30 хвилин пацієнт повинен лежати максимально нерухомо. Процедура безболісна.

4. Цистоскопія- дослідження слизових уретри та сечового міхура за допомогою цистоскопа - довгого вузького катетера з лампочкою та камерою на кінці під місцевою анестезією. Процедуру проводять після заповнення сечового міхура. Тривалість цистоскопії – близько 15 хвилин. Метод дозволяє оцінити стан сечовивідних шляхів, виключивши інші можливі захворювання, що викликають проблеми із сечовипусканням.
5. Біопсія передміхурової залози— є необхідною процедурою, якщо після проведення комплексного обстеження лікар має підозру на злоякісний процес у простаті. Його обов'язково потрібно виключити чи підтвердити для вибору тактики лікування. Процедура виконується амбулаторно методом введення пункційної голки через пряму кишку пацієнта та взяття зразка тканини простати. В анальний отвір вводять місцевий знеболюючий засіб, потім, коли він подіяло, в кишечник вводять УЗД-датчик з насадкою для голки. Під ультразвуковим контролем хірург визначає місця, з яких необхідно відщипнути матеріал для аналізу. Зазвичай це до 18 різних точок на органі. Біопсія не викликає хворобливості, після закінчення дії наркозу можливе лише відчуття невеликого дискомфорту.

Якщо у хворого спостерігаються епізоди інфекції сечових шляхів і простатиту, що повторюються, то фахівець призначає повну комплексну перевірку сечостатевої системи для виявлення анатомічних аномалій.

Диференційна діагностика

Гострий простатит із симптоматики може нагадувати запалення сечового міхура чи уретри. У всіх випадках симптоми виражені хворобливим та прискореним сечовипусканням. Але гострий простатит відрізняється яскравими симптомами загальної інтоксикації та домішкою гною у сечі, виділеннях. Пальпаторне дослідження простати буде болючим і виявить збільшення розмірів залози, чого не станеться при циститі чи уретриті.

Лікарі стверджують, що запалення передміхурової залози не збільшує ризик розвитку раку простати.

Хронічне запалення передміхурової залози слід диференціювати у молодих чоловіків з аногенітальним симптомокомплексом та вегетативно урогенітальним синдромом. Розрізнити ці захворювання можна лише з аналізу секрету передміхурової залози наявність бактерій. У чоловіків після 45 років необхідно виключити онкологію та аденому простати, які на початкових стадіях найчастіше протікають безсимптомно на відміну від запалення простати. Для детальнішого аналізу уролог призначить тест ПСА, надалі за потреби — біопсію.

Простатит може бути гострим бактеріальним захворюванням, яке часто легко лікується антибіотиками, або - хронічною недугою, що повторюється і потребує постійного медичного спостереження та контролю. У кожному випадку правильно діагностувати хворобу може лише фахівець у галузі урології та андрології.