Простатить– це запальне захворювання передміхурової залози. Виявляється частими сечовипусканнями, больовими відчуттями в ділянці статевого члена, мошонки, прямої кишки, сексуальними розладами (порушення ерекції, рання еякуляція тощо), іноді затримкою сечі, домішкою крові в уріні. Діагноз простатиту встановлюється урологом або андрологом за типовою клінічною картиною, результатами ректального дослідження. Додатково проводиться УЗД простати, бакпосів простатичного секрету та сечі. Лікування консервативне – антибактеріальна терапія, імунотерапія, масаж простати, корекція способу життя.
Загальні відомості
Простатит – запалення насіннєвої (передміхурової) залози – простати. Є найпоширенішим захворюванням сечостатевої системи у чоловіків. Найчастіше вражає пацієнтів віком 25-50 років. Відповідно до різних даних, простатитом страждає від 30-85% чоловіків віком від 30 років. Можливе абсцедування передміхурової залози, запалення яєчок та придатків, що загрожує безпліддям. Сходження інфекції веде до запалення верхніх відділів сечостатевої системи (цистит, пієлонефрит).
Патологія розвивається при проникненні інфекційного агента, який потрапляє в тканину простати з органів сечостатевої системи (уретри, сечового міхура) або віддаленого запального вогнища (при пневмонії, грипі, ангіні, фурункульозі)
Причини простатиту
Як інфекційного агента при гострому процесі може виступати золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), ентерокок (Enterococcus), ентеробактер (Enterobacter), синьогнійна паличка (Pseudomonas), протей (Proteus), клебсієла (Kleiiella). Більшість мікроорганізмів відноситься до умовно патогенної флори і викликає простатит тільки за наявності інших факторів, що привертають. Хронічне запалення зазвичай зумовлено полімікробними асоціаціями.
Ризик розвитку захворювання збільшується при переохолодженні, наявності в анамнезі специфічних інфекцій та станах, що супроводжуються застійними явищами у тканинах простати. Виділяють такі фактори, що сприяють:
- Загальне переохолодження (одноразове чи постійне, що з умовами праці).
- Малорухливий спосіб життя, спеціальність, що змушує людину тривалий час перебувати в сидячому положенні (оператор ЕОМ, водій тощо).
- Постійні запори.
- Порушення нормального ритму статевої активності (надмірна статева активність, тривала помірність, неповна еякуляція під час позбавленого емоційного забарвлення «звичного» статевого акту).
- Наявність хронічних захворювань (холецистит, бронхіт) чи хронічних інфекційних вогнищ в організмі (хронічний остеомієліт, нелікований карієс, тонзиліт тощо).
- Перенесені урологічні захворювання (уретрит, цистит та ін. ) та захворювання, що передаються статевим шляхом (хламідіаз, трихомоніаз, гонорея).
- Стани, що викликають пригнічення імунної системи (хронічні стреси, нерегулярне та неповноцінне харчування, регулярне недосипання, стан перетренованості у спортсменів).
Передбачається, що ризик розвитку патології зростає при хронічних інтоксикаціях (алкоголь, нікотин, морфін). Деякі дослідження в галузі сучасної андрології доводять, що провокуючим фактором є хронічна травма промежини (вібрація, струс) у автомобілістів, мотоциклістів та велосипедистів. Однак переважна кількість фахівців вважає, що всі перелічені обставини не є справжніми причинами захворювання, а лише сприяють загостренню латентного запального процесу в тканинах простати.
Вирішальну роль виникненні простатиту грають застійні явища в тканинах простати. Порушення капілярного кровотоку викликає посилення перекисного окислення ліпідів, набряк, ексудацію тканин простати та формує умови для розвитку інфекційного процесу.
Симптоми простатиту
Гострий простатит
Виділяють три стадії гострого простатиту, які характеризуються наявністю певної клінічної картини та морфологічних змін:
- Гострий катаральний. Пацієнти пред'являють скарги на прискорене, часто хворобливе сечовипускання, біль у крижах і промежини.
- Гострий фолікулярний. Болі стають інтенсивнішими, іноді іррадіюють у задній прохід, посилюються при дефекації. Сечовипускання утруднене, сеча витікає тонким струменем. В окремих випадках спостерігається затримка сечі. Типовий субфебрилітет чи помірна гіпертермія.
- Гострий паренхіматозний. Виражена загальна інтоксикація, гіпертермія до 38-40 ° С, озноби. Дизуричні розлади, часто – гостра затримка сечовипускання. Різкі, пульсуючі болі в промежині. Утруднення акта дефекації.
Хронічний простатит
У окремих випадках хронічний простатит стає результатом гострого процесу, проте, зазвичай, спостерігається первинно хронічний перебіг. p align="justify"> Температура зрідка підвищується до субфебрильних величин. Пацієнт відзначає слабкий біль у промежині, неприємні відчуття під час акту сечовипускання та дефекації. Найбільш характерний симптом - мізерні виділення з уретри при акті дефекації. Спочатку хронічна форма хвороби розвивається протягом значного періоду часу. Їй передує простатоз (застій крові в капілярах), що поступово переходить в бактеріальний простатит.
Хронічний простатит нерідко є ускладненням запального процесу, спричиненого збудником специфічної інфекції (хламідія, трихомонада, уреаплазма, гонокок). Симптоми специфічного запального процесу у багатьох випадках маскують прояви ураження простати. Можливе незначне посилення болю при сечовипусканні, слабкі болі в промежині, мізерні виділення з уретри при дефекації. Незначна зміна клінічної картини найчастіше проходить непоміченою для хворого.
Хронічне запалення передміхурової залози може виявлятися почуттям печіння в уретрі та промежині, дизурією, статевими розладами, підвищеною загальною стомлюваністю. Наслідком порушень потенції (чи страху перед цими порушеннями) нерідко стає психічна пригніченість, тривожність та дратівливість. Клінічна картина який завжди включає у собі перелічені групи симптомів, відрізняється в різних хворих і змінюється з часом. Виділяють три основні синдроми, характерні для хронічного простатиту: больовий, дизуричний, сексуальні розлади.
У тканині простати немає больових рецепторів. Причиною болю при хронічному простатиті стає практично неминуче внаслідок рясної іннервації органів малого тазу залучення до запального процесу нервових шляхів. Пацієнти скаржаться на біль різної інтенсивності - від слабких, ниючих до інтенсивних, що порушують сон. Відзначається зміна характеру болю (посилення або ослаблення) при сім'явипорскуванні, надмірної статевої активності або статевої помірності. Болі іррадіюють у мошонку, криж, промежину, іноді – в ділянку нирок.
Внаслідок запалення при хронічному простатиті збільшується обсяг простати, що стискає уретру. Просвіт сечоводу зменшується. У хворого виникають часті позиви на сечовипускання, відчуття неповного випорожнення сечового міхура. Як правило, дизуричні явища виражені ранніх стадіях. Потім розвивається компенсаторна гіпертрофія м'язового шару сечового міхура та сечоводів. Симптоми дизурії у період слабшають, та був знову наростають при декомпенсації адаптаційних механізмів.
На початкових стадіях може розвинутись диспотенція, що по-різному виявляється у різних хворих. Пацієнти можуть подавати скарги на часті нічні ерекції, стертий оргазм або погіршення ерекції. Прискорене сім'явипорскування пов'язане зі зниженням порогового рівня збудження органічного центру. Больові відчуття при сім'явипорскуванні можуть стати причиною відмови від статевого життя. Надалі статеві порушення стають більш вираженими. На запущеній стадії розвивається імпотенція.
Ступінь статевого розладу визначається багатьма факторами, у тому числі – статевою конституцією та психологічним настроєм хворого. Порушення потенції та дизурія можуть бути обумовлені як змінами в передміхуровій залозі, так і навіювання пацієнта, який, при виявленні у нього хронічного простатиту, очікує неминучого розвитку статевих розладів та розладів сечовипускання. Особливо часто психогенна диспотенція та дизурія розвивається у навіюваних, тривожних хворих.
Імпотенція, інколи ж – і сама загроза можливих статевих розладів важко переноситься хворими. Нерідко відзначається зміна характеру, дратівливість, буркотливість, надмірне занепокоєння власним здоров'ям і навіть «догляд у хворобу».
Ускладнення
За відсутності своєчасного лікування гострого простатиту є значний ризик розвитку абсцесу передміхурової залози. При утворенні гнійного вогнища температура тіла хворого підвищується до 39-40°З може набувати гектический характер. Періоди жару чергуються з вираженими ознобами. Різкі болі в промежині ускладнюють сечовипускання і унеможливлюють дефекацію.
Наростання набряку передміхурової залози призводить до гострої затримки сечовипускання. У поодиноких випадках абсцес мимоволі розкривається в уретру чи пряму кишку. При розтині в сечівник з'являється гнійна каламутна сеча з неприємним різким запахом, при розтині в пряму кишку кал містить гній і слиз.
Для хронічного простатиту характерним є хвилеподібний перебіг із періодами тривалих ремісій, під час яких запалення у простаті протікає латентно або виявляється вкрай мізерною симптоматикою. Хворі, яких ніщо не турбує, нерідко припиняють лікування, і звертаються лише за розвитку ускладнень.
Поширення інфекції сечовими шляхами обумовлює виникнення пієлонефриту і циститу. Найчастіше ускладнення хронічного процесу - запалення яєчок і придатків яєчок (епдідімоорхіт) та запалення насіннєвих бульбашок (везикуліт). Результатом цих захворювань нерідко стає безпліддя.
Діагностика
Характерна клінічна картина спрощує процес постановки діагнозу при гострому та хронічному простатиті. В обов'язковому порядку провадиться:
Лікування простатиту
Лікування гострого простатиту
Хворі з неускладненим гострим процесом проходять курс лікування у уролога амбулаторно. При вираженій інтоксикації, підозрі на гнійний процес показано госпіталізація. Проводиться антибактеріальна терапія. Препарати підбирають з огляду на чутливість інфекційного агента. Широко використовуються антибіотики, здатні добре проникати у тканини простати.
При розвитку гострої затримки сечовипускання на фоні простатиту вдаються до встановлення цистостоми, а не уретрального катетера, оскільки існує небезпека формування абсцесу простати. При розвитку абсцесу проводиться ендоскопічне трансректальне або трансуретральне розтин гнійника.
Лікування хронічного простатиту
Лікування хронічного простатиту має бути комплексним, що включає етіотропну терапію, фізіотерапію, корекцію імунітету:
- Антибіотикотерапія. Хворому призначають тривалі курси антибактеріальних препаратів (протягом 4-8 тижнів). Підбір виду та дозування антибактеріальних препаратів, а також визначення тривалості курсу лікування проводиться індивідуально. Препарат вибирають, виходячи з чутливості мікрофлори за результатами посіву сечі та секрету простати.
- Масаж простати.Масаж залози надає комплексний вплив на уражений орган. Під час масажу запальний секрет, що скупчився в передміхуровій залозі, видавлюється в протоки, потім надходить в уретру і видаляється з організму. Процедура покращує кровообіг у простаті, що дозволяє мінімізувати застійні явища та забезпечує краще проникнення антибактеріальних препаратів у тканину ураженого органу.
- Фізіотерапія.Для поліпшення кровообігу використовують лазерну дію, ультразвукові хвилі та електромагнітні коливання. За неможливості провести фізіотерапевтичні процедури хворому призначають теплі лікарські мікроклізми.
При хронічному тривало поточному запаленні показана консультація імунолога для вибору тактики імунокоригуючої терапії. Хворому дають рекомендації щодо зміни способу життя. Внесення певних змін у спосіб життя пацієнта з хронічним простатитом є як лікувальним, так і профілактичним заходом. Хворому рекомендують нормалізувати режим сну та неспання, налагодити режим харчування, вести помірну фізичну активність.
Для лікування простатиту найефективніша антибактеріальна терапія. Також за призначенням лікаря можуть застосовуватися фітотерапія, імунокоректори та гормональні препарати.
За відсутності гострих симптомів можливе лікування простатиту методами фізіотерапії. У разі виникнення абсцесів та нагноєнь рекомендується хірургічне втручання.
Лікування за допомогою ліків
Лікування простатиту за допомогою антибактеріальної терапії необхідно починати з бакпосіву, метою якого є оцінка чутливості організму на даний вид антибіотика. При порушенні сечовипускання добрий результат дає застосування протизапальних препаратів.
Ліки приймають у таблетках, у гострих випадках – у вигляді крапельниці або внутрішньом'язово. Для лікування хронічних форм простатиту ефективні ректальні супозиторії: з допомогою ліки швидше досягають мети і мінімально впливають інші органи.
Також добре себе зарекомендували кроворозріджувальні та протизапальні препарати.
Антибактеріальна терапія
Антибіотики - це ефективний засіб у боротьбі з бактеріальним простатитом. Для того, щоб досягти необхідного ефекту і не нашкодити організму, вибором ліків, дозування та схеми лікування повинен займатися лікар. Для правильного підбору найефективніших ліків йому доведеться з'ясувати, який саме тип збудника викликав простатит, а також перевірити пацієнта на переносимість антибіотиків тієї чи іншої групи.
Для ефективного лікування хронічного простатиту добре зарекомендували себе антибіотики групи фторхінолонів. Їхня дія спрямована на придушення бактеріальної інфекції та посилення власного імунітету організму. На додаток до цього, для профілактики та лікування супутніх захворювань сечостатевої системи рекомендується бактеріостатичний антибіотик.
Лікування простатиту, викликаного мікоплазмою та хламідіями, може додатково здійснюватися ліками групи макролідів та тетрациклінів, які уповільнюють поширення інфекції.
Тривалість прийому антибактеріальних препаратів становить від 2 до 4 тижнів. У разі позитивної динаміки курс може бути продовжено.
Фізіотерапія
Фізіотерапевтичні методики при лікуванні простатиту спрямовані на активацію кровообігу в ділянці малого тазу, поліпшення обмінних процесів у передміхуровій залозі, очищення проток. Якщо фізіотерапія поєднана із прийомом антибіотиків, то дія останніх посилюється.
До основних методів належать:
- магнітотерапія;
- лазерна терапія;
- електрофорез;
- прогрівання;
- ультразвук;
- грязелікування;
- високочастотне опромінення;
- лікувальна фізкультура.
Один із найстаріших методів — трансректальний масаж передміхурової залози, за сучасними дослідженнями, не має доведеної ефективності.
Неспецифічні методи лікування
До неспецифічних способів лікування простатиту відносяться:
- гірудотерапія;
- лікувальне голодування;
- акупунктура;
- дієта за методикою Островського;
- олужнення організму за методом Неумивакіна.
Всі нетрадиційні способи лікування простатиту настійно рекомендуємо узгоджувати з лікарем.
Хірургічне лікування
До хірургічних методів вдаються у складних та екстрених випадках:
- для дренування гнійних абсцесів, що видаляють лапароскопічними методами через прокол;
- при порушенні сечовипускання внаслідок ураження сечовивідних шляхів;
- при великому обсязі ураженої області;
- при значній кількості каменів у тілі залози.
Камені та склерозовані тканини видаляють ендоскопічними методами. При великій ділянці ураження або множинні камені вдаються до резекції простати.
Трансуретральна резекція ефективна також при бактеріальній формі простатиту. Таким чином, вдається знизити ризик рецидиву.
Народні засоби
Лікування простатиту народними засобами навряд чи буде ефективно само по собі, але в комплексі з медикаментозним та фізіотерапевтичним методами може бути застосовним. До них відносяться: продукти бджільництва, відвари трав і насіння, настоянки часнику, імбиру, бобрового струменя, свіжі овочі, гарбузове насіння.
У гострих випадках перебігу захворювання необхідно звернутися до лікаря, і в жодному разі не можна займатися самолікуванням! У разі розриву гнійного абсцесу можливий летальний кінець.
Свічки при простатиті
Лікування простатиту ректальними супозиторіями значно ефективніше за таблетки хоча б тому, що пряма кишка знаходиться значно ближче до простати, а значить, ліки діють швидше.
Склад препаратів для лікування простатиту може бути різним, їх призначають для вирішення тієї чи іншої конкретної проблеми.
- Антибактеріальні засоби особливо ефективні при простатиті, спричиненому хламідіями.
- Знеболюючі використовують для симптоматичного лікування, вони добре знімають больовий синдром.
- Імуностимулятори сприяють поліпшенню кровообігу, знімають набряклість, застосовуються у комплексній терапії.
- Фітопрепарати мають м'який ефект. Їх, як і свічки на продуктах бджільництва, застосовують як доповнення до основного лікування.
- Склади на основі іхтіолу сприяють притоку крові в районі слизової оболонки кишечника, що прискорює згасання запальних процесів і трохи підвищує імунітет.
- Кошти на основі ферментів запобігає утворенню рубцевої тканини. Рекомендується прийом у складі комплексної терапії з антибіотиками, протизапальними та знеболюючими препаратами.
Допоміжні препарати
Для симптоматичного лікування простатиту у чоловіків, наприклад, полегшення болю при сечовипусканні, можна додатково приймати спазмолітики, які розслаблюють гладкі м'язи і тим самим швидко знімають больовий синдром.
Загальному оздоровленню сприяють кроворозріджувальні та протизапальні БАДи на основі продуктів бджільництва, гарбузової олії, витяжки з плодів пальми.
Дієта та спосіб життя
Для лікування простатиту дуже велике значення мають правильна, збалансована дієта та здоровий спосіб життя. Харчування має містити гострих, смажених, солоних, маринованих продуктів. За гострої форми категорично заборонено алкоголь.
Їжа має містити достатню кількість клітковини з метою профілактики запорів. Вміст білка має бути знижений. Раціон бажано доповнити зеленню, імбиром, гарбузовим насінням.
Немедикаментозне лікування
Немедикаментозні методи терапії дозволяють впливати безпосередньо на простату, збільшувати концентрацію медикаментозних препаратів у її тканинах, сприяти усуненню застійних явищ.
Мікрохвильова гіпертермія проводиться за допомогою ректального датчика, що вводять у задній прохід пацієнта. На приладі можна встановлювати температуру, потрібну для конкретного виду впливу. Для підвищення концентрації лікарського засобу в простаті потрібно нагрівання 38-40°С. Для здобуття протибактеріального ефекту – 40-45°С.
Сьогодні у немедикаментозному лікуванні наголошують на лазеротерапію. Можливості цієї методики широкі. Під впливом лазера в передміхуровій залозі відбуваються такі процеси:
- активізація окисно-відновних реакцій;
- покращується мікроциркуляція крові;
- відбувається формування нових капілярів;
- пригнічується патогенна мікрофлора;
- активізується процес розподілу клітин, що сприяє регенерації тканин.
У період проведення досліджень впливу лазеротерапії на хворих на простатит був помічений побічний, але позитивний для цілей лікування, ефект. У минулих курс підвищувалася потенція, усувалися порушення ерекції, відновлювався життєвий тонус. Для досягнення цього результату потрібне застосування променя з певною довжиною хвилі. Загалом для лікування хронічного простатиту використовують лазерне випромінювання низької інтенсивності.
Пацієнти можуть з власної ініціативи пройти курс лазеротерапії, якщо такий не призначений лікарем.
Оперативне лікування хронічного простатиту
Хронічний простатит не несе загрози життю пацієнта, але здатний суттєво знизити її якість. Найсерйознішим ускладненням цього захворювання вважають утворення у тканинах залози конкрементів. З метою її звільнення від простатолітів застосовують трансуретальну резекцію.
Оперативне втручання відбувається під контролем ТРУЗІ.
У разі таких ускладнень, як склероз простати, проводять трансуретальную електрохірургію. Якщо у комплексі з цією патологією спостерігається склероз шийки сечового міхура, виконують часткову резекцію простати.
При закупорці насіннєвих та вивідних проток показані ендоскопічні операції, що усувають порушення прохідності секрету. З цією метою роблять надріз насіннєвих бульбашок та вивідних проток. При абсцесі можливе повне видалення залози.
Наслідки невилікованого простатиту
Навіть якщо симптоми простатиту не виявлялися протягом тривалого часу, необхідно регулярно проводити обстеження у уролога. Не до кінця вилікуваний простатит може супроводжуватися утворенням кальцинатів, які потім доведеться видаляти разом із залозою. Фахівці впевнені, що інших способів виведення чи розчинення каміння немає.
Крім того, патогенні мікроорганізми можуть мігрувати до сусідніх органів, викликаючи їх запалення. Запущений простатит може стати причиною розвитку аденоми та раку простати.
Прогноз та профілактика
Гострий простатит – захворювання, що має виражену тенденцію до хронізації. Навіть при своєчасному адекватному лікуванні більш ніж у половини хворих результатом стає хронічний простатит. Одужання вдається досягти далеко не завжди, проте, при коректній послідовній терапії та дотриманні рекомендацій лікаря можливе усунення неприємних симптомів та досягнення тривалої стійкої ремісії при хронічному процесі.
Профілактика полягає у усуненні факторів ризику. Необхідно уникати переохолоджень, чергувати сидячу роботу та з періодами фізичної активності, регулярно та повноцінно харчуватися. При запорах слід використовувати проносні засоби. Одним із профілактичних заходів є нормалізація статевого життя, оскільки як надмірна статева активність, так і статева помірність є факторами ризику у розвитку простатиту. З появою симптомів урологічного чи венеричного захворювання слід своєчасно звертатися до лікаря.